Закон України «Про освіту»

Стаття 59. Відповідальність батьків за розвиток дитини

1. Виховання в сім’ї є першоосновою розвитку дитини як особистості.
2. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.
3. Батьки та особи, які їх замінюють, зобов’язані:
постійно дбати про фізичне здоров’я, психічний стан дітей, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей;
поважати гідність дитини, виховувати працелюбність, почуття доброти, милосердя, шанобливе ставлення до державної і рідної мови, сім’ї, старших за віком, до народних традицій та звичаїв;
виховувати повагу до національних, історичних, культурних цінностей українського та інших народів, дбайливе ставлення до історико-культурного надбання та навколишнього природного середовища, любов до своєї країни;
сприяти здобуттю дітьми освіти у навчальних закладах або забезпечувати повноцінну домашню освіту відповідно до вимог щодо її змісту, рівня та обсягу;
виховувати повагу до законів, прав, основних свобод людини.
4. Держава надає батькам і особам, які їх замінюють, допомогу у виконанні ними своїх обов’язків, захищає права сім’ї.

Закон України «Про загальну середню освіту»

Стаття 47. Відповідальність за порушення законодавства про загальну середню освіту

1. Посадові особи і громадяни, винні у порушенні законодавства про загальну середню освіту, несуть відповідальність у порядку, встановленому законами України.
2. Шкода, заподіяна учнями (вихованцями) загальноосвітньому навчальному закладу, відшкодовується відповідно до законодавства України.
3. Злісне ухилення батьків від виконання обов’язків щодо здобуття їх неповнолітніми дітьми повної загальної середньої освіти може бути підставою для позбавлення їх батьківських прав.

Закон України «Про охорону дитинства»

Стаття 12. Права, обов’язки та відповідальність батьків за виховання та розвиток дитини

Виховання в сім’ї є першоосновою розвитку особистості дитини.
На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов’язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров’я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Держава надає батькам або особам, які їх замінюють, допомогу у виконанні ними своїх обов’язків щодо виховання дітей, захищає права сім’ї, сприяє розвитку мережі дитячих закладів.
Позбавлення батьківських прав або відібрання дитини у батьків без позбавлення їх цих прав не звільняє батьків від обов’язку утримувати дітей.
Порядок і розміри відшкодування витрат на перебування дитини в будинку дитини, дитячому будинку, дитячому будинку-інтернаті, школі-інтернаті, дитячому будинку сімейного типу, прийомній сім’ї, іншому закладі для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, встановлюються законодавством України.
Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров’я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов’язків відповідно до закону.
У разі відмови від надання дитині необхідної медичної допомоги, якщо це загрожує її здоров’ю, батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність згідно з законом. Медичні працівники у разі критичного стану здоров’я дитини, який потребує термінового медичного втручання, зобов’язані попередити батьків або осіб, які їх замінюють, про відповідальність за залишення дитини в небезпеці.

• Зберігайте спокій і не втрачайте над собою контроль, коли дитина погано поводиться. Уникайте криків, інакше дитина поставить собі за приклад таку поведінку і буде застосовуватиїї дл отримання бажаного. Якщо ви відчуєте зростаюче роздратування, зробіть перерву, щоб відновити рівновагу.

• Уникайте узагальненої критики. Упевніться, що дитина розуміє, що причиною вашого розчарування і смутку є його погана поведінка, а от любити ви її будете завжди.

• Не хваліть дитину занадто часто. Ви не повинні постійно хвалити дитину, особливо за виконання яких-небуть звичайних завдань, інакше ваша похвала буде менш ефективною.

• Намагайтеся не застосовувати фізичного методу покарання. Тілесне покарання ніколи не було ефективнішим, ніж інші форми покарання, і до того ж робить жорстокими дітей, агресивними і дратівливими.

• Розумійте різницю між грошовими винагородами та хабаром. Винагороду дітям дають після аиконання чого-небуть, а хабар - до виконання чого-небуть, щоб змусити дитину зробити те, що ви хочете. Не давайте дітям хабара.

• Показуйте дитині гарний приклад.

• Найважливіше - це емоційна захищеність вашої дитини, оточення, в якому вона почувала б себе в безпеці і любові.

• Будьте послідовними у виборі методів поліпшення дисципліни дитини і в методах її покарання (це стосується всіх. хто виховує дітей). Дитина повинна навчитися розуміти, що є передбачувані наслідки всіх її дій.

• Думайте наперед. Юудбте готові до того, що збираєтеся робити і говорити, щоб допомогти зрозуміти наслідки її дій.

• Установіть для маленьких дітей повсякденну нецікаву роботу або обов'язки, які повинні виконувати кожен день.

• Не здавайтеся, коли дитина пхикає, плаче або в нападі гніву. Якщо ви це зробите, то вона буде використовувати цю поведінку, щоб домогтися свого.

• Краще карати дитину, позбавляючи її доброго, ніж роблячи їй погано. Щоб це правило можна було застосовувати, намагайтеся створити у своїй сім'ї хороші традиції, сімейні свята тощо. Тоді дитині буде про що шкодувати у разі проступку.

• Пам'ятайте, що важливо нагороджувати і хвалити дітей за хорошу поведінку.